Про паровий млин у Проскурові

Наше місто має багату історію. Особливо цікавими був період кінця ХІХ століття та початку ХХ століття. Адже у ці роки Проскурів почав розвиватися, як місто: будівництво, торгівля, промисловість. Сьогодні ми поговоримо про створення парового млина в Проскурові. Це важлива інженерна конструкція для нашого міста, яка вчинила справжню індустріальну революцію.  Більше інформації дізнайтеся на сторінках сайту khmelnytskyi.name.

Соломон Маранц та будівництво парового млина

У місті Проскурів жив відомий купець Соломон Маранц, який активно розвивав власну справу. Соломон був у тісних контактах з місцевими поміщиками та тодішньою владою. Він був дуже впливовою людиною та мав значні статки. Ставши успішним купцем Маранц вирішив взятися і за промисловість. Тому він почав товаришувати з графом Каролем Пшездецьким. Граф володів селами у Чорноострівській волості і Соломон Маранц взяв в оренду частину населених пунктів. На території восьми сіл купець почав вирощувати буряк. Урожай, підприємливий Соломон, продавав цукровому заводу, який належав графу. 

У 1889 році Соломон Маранц вирішив викупити підприємство у Пшездецького та перевіз завод до нашого міста. Відповідно у 1891 році у Проскурові почав функціонувати цукровий завод. На підприємстві за рік виробляють близько 90 тисяч тонн цукру. У 1892 році поблизу новоствореного заводу побудували паровий млин. Потрібно зазначити, що для нашого міста це була справжня індустріальна революція. А все тому, що це був перший паровий млин в Проскурові. До цього містяни бачили лише водяні млини. Бізнес Соломона Маранца почав розвиватися. Згодом він заснував «Проскурівський пісочно-рафінадний завод С.Г. Маранца» та «Проскурівське товариство млинарських виробництв С.Г. Маранца».

Яка різниця між паровим та водяним млином

Млин використовується для розмолу зерна та перетворення його в муку. Спершу зерно збирала та молотили за допомогою кам’яних жорн. Для цього використовувалася людська енергія. Потім почали використовувати воду і таким чином винайшли водяний млин. До речі, є свідчення про існування водяного млина у Стародавньому Римі в І столітті до нашої ери. Потрібно зазначити, що зерно вручну мололи переважно жінки та старші діти. І аби кілограм зерна перетворити на муку потрібно було витратити 1-2 години. 

Додамо, що для України характерні два типи водяних млинів: стаціонарні або гребялні та наплавні. Перші були розташовані лише на великих річках. 

Що стосується парових млинів, то перша така інженерна конструкція була збудована у 1760 році. Через 26 років паровий млин удосконалили. Він з’явився у Лондоні. А майже через сто років паровий млин з’явився і у Проскурові.

Діючий водяний млин з давньою історією

Цікавий факт, що один з найстаріших водяних млинів в Україні розташований на території Хмельницької області у Сатанові. Цей млин працює з 1790 року. Його побудували представники європейської громади Сатанова. Додамо, що до початку 60-х років минулого століття устаткування в споруді було австрійське. Саме через це мука виходила надзвичайно мілка. Її навіть продавали на експорт. Потім обладнання замінили на радянське.

До війни на території млина була навіть електростанція, яка забезпечувала струмом жителів Сатанова. 

Потрібно зазначити, що млин працює досі. Люди з навколишніх сіл приїжджають у Сатанів аби скористатися конструкцією та змолоти муку. А ще млин надзвичайно фотогенічний, тому сюди часто приїжджають туристи.

Ось така історія створення першого парового млина у місті Проскурів. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви більше дізналися про історію рідного краю.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.