На Хмельниччині чимало старих млинів та будівель, облаштованих для обробки борошна. Хоча сам процес переробки зерна не був новинкою, використання різноманітних засобів, таких як водяні колеса, спеціалізовані турбіни, наприклад, у млині на Городоччині, вирізняли деякі з-поміж загальної кількості. Були й такі млини, які займали значні площі, а їх виробничі потужності мали національне значення, виготовлена продукція мала попит за кордоном. Далі на khmelnytskyi.name.
Історія млина у Нетішині: дерев’яна будівля та цегляна багатоповерхівка
Згадки про перший млин у Нетішині часто відрізняються. Одні дослідники розповідають, що млин в невеличкому місті на річці Горинь був побудований в середині XVII століття. Для підтвердження цих фактів існує багато історичних записів, які варто розглядати в сукупності з іншими історичними процесами та подіями того періоду. Наприклад, джерела підтверджують роботу в цій місцевості аж двох млинів одночасно. Вони мали великий попит, адже надавали якісну продукцію. Також є записи й про те, що облаштовані такі млини були 6 жорновими каменями, а також спеціальним обладнанням для подрібнення круп.
З тих часів в історичних джерелах періодично зустрічаються записи про різних власників млинів у Нетішині, їх роботу та процеси виробництва. Цікаво, що коли млин потрапляв “не в ті руки”, як, наприклад, за часів скупого місцевого пана, його розвиток зупинявся або мав незначні темпи. Кінець XVII століття не відзначився значними змінами у методах виробництва борошна чи використання особливих джерел енергії для зросту виробництва.
Інформація про млин у Нетішині в період XIX століття значно ширша. Краєзнавці розповідають, що в місті був побудований надійний млин. Його головна ознака – будівельники використовували виключно дерево, а також не було застосовано жодного цвяха. Ця особлива конструкція була напрочуд міцна і мала привабливий вигляд. Побудований такий функціональний витвір мистецтва був місцевими майстрами. Однак, на початку XX століття спалахнула сильна пожежа і дерев’яна будівля згоріла.
Місто швидко оговталося від трагедії та на заміну старим дерев’яним конструкціям звело розкішний багатоповерховий комплекс. Побудована цегляна споруда була в 1890 році, а датою початку роботи оновленого млина називають 1905 рік. Саме ці цифри викарбовано на стінах старовинної будівлі, що збереглися й до наших днів.
Цікаві й місцеві легенди про будівництво млина, які стверджують, що до складу бетону додавали яйця, тому конструкція надзвичайно міцна та вистояла стільки часу.
Виробничі потужності оновленого млина
Відбудований млин був надзвичайно ефективним. Він працював практично без зупину вдень та вночі. Зерно, необхідне для роботи, завозили в місто не лише місцеві фермери, але й з сусідніх сіл. Важливим логістичним центром у XX столітті тут використовували залізничну станцію в Кривині, що поблизу Нетішина.
Дослідники історії Нетішина підтверджують особливу потужність роботи млина: тут мололи 7 різновидів борошна різного ґатунку. Вищий ґатунок був майже недоступний простому населенню регіону, адже його одразу пакували у невеликі мішечки та експортували далеко за межі країни. Найбільше цінували виготовлену українську продукцію в Німеччині, яка закуповувала якісне борошно великими партіями аж до 1917 року. Місцевому населенню пропонували купити борошно, а його якість залежала від обраного ґатунку (перший, вищий, другий) та мала відповідну ціну.
Інші корисні “функції” млина
30-ті роки XX століття відомі в історії Нетішина не лише значним розвитком виробництва борошна, але й відкриттям поблизу території млина гідроелектростанції. Така перша електростанція мала енергогенеруючу установку. З часом її вистачало й для забезпечення електрикою місцеве населення та прилеглі села, а от для роботи млина електрику не використовували, натомість залишили дві водні турбіни. Це було обумовлено тим, що устаткування млина не включало жодних двигунів чи парових машин.
Сучасний “стан” історичної будівлі
Занепад млина припав на період нестачі зерна в регіоні. З 1972 року його роботу повністю припинили. Устаткування, за допомогою якого довгий час млин приносив прибуток місту за експорт зерна (борошна), також демонтували в 1970-х роках. Це призвело до незворотного процесу руйнування та знецінення п’ятиповерхової будівлі.
У період будівництва ХАЕС приміщення млина було заплановано використовувати у якості тимчасового помешкання будівельників. Але технічні особливості будівлі стали на заваді ідеї. З того часу споруда пустує, лише час від часу переходить на баланс міста чи у приватну власність місцевих підприємців.
Такий “хаос” в управлінні історичною будівлею вплинув на її загальний стан. Адже, кожну, навіть побудовану за допомогою надійного та міцного цементу, потребує догляду. Ця будівля має цінність не лише як промисловий об’єкт, але і як пам’ятка, що може підтвердити багато цікавих фактів про місцевість та її населення. Лише у 2022 році будівлі було повернуто статус пам’ятки архітектури. Крім того було розпочато проєкт відновлення споруди зі збереженням конструкції фасаду.