Прогулянки околицями старих сіл та невеликих містечок можуть розповісти багато цікавих фактів про наш край, його архітектурні принади та краєвиди. Є серед таких історичних місцевостей й ті, які візуально майже непримітні. Але такі будівлі, а іноді й цілі комплекси, зберігають пам’ять багатьох поколінь, дають підґрунтя, щоб знайти сили і натхнення. Також вони – приклад того, як за один день можна знищити роки тяжкої праці, та стимул вберегти від цього наступні покоління. Далі на khmelnytskyi.name.
Непримітний зовні, але з багатою історією, млин з гучною назвою “Скажений” запрошує на Городоччину всіх ласих до пригод, мальовничих краєвидів та моторошних легенд.
Від німецького устаткування до повного занепаду
Старий млин, що побудований на притоці річки Смотрич – кам’яна закинута будівля. Візуально водяний млин непримітний, а тому рідко подорожні зупиняються роздивитися його залишки. Час також наклав свій відбиток на будівлю млина – залишилися лише стіни та крівля, а рослинність щороку все більше “вкутує” його тісними зеленими обіймами.
Побудована споруда між двома селами Чорниводи та Мудриголови. Саме тому об’єкт мав велике значення для обох сіл, а іноді годував й інші прилеглі поселення. За своєю архітектурою та плануванням будівля майже не відрізняється від подібних млинів свого часу. Проте, знаменитим робить цей млин саме його продуктивність та якість помелу борошна.
Побудований млин заможним паном, який опікувався своїм майном, наче власною дитиною. Він не лише звів якісну споруду, але й використав найкраще технічне оснащення, яке існувало на час його побудови. Крім того, періодично змінювали “начиння” млина.
Одним із таких новомодних елементів, які були встановлені для більшої потужності млина була турбіна, привезена з Німеччини. Вона замінила велике дерев’яне колесо. Ця нова “запчастина” стала гучним проривом в роботі, але викликала сумнівні враження у місцевого населення. Безперечною перевагою такої турбіни була велика продуктивність та швидкість виконання роботи. Але шум, який миттю розлітався по долині річки, часто заважав селянам та, навіть, дратував їх. Саме тому млин отримав назву “Скажений”. А ще він міг безупинну працювати, приносити значні прибутки власнику і ставав прикладом для інших.
Туристичні локації
“Скажений” млин можна оглянути всередині. Зараз там майже не залишилося старих деталей та пристосувань, які колись викликали захоплення у населення. Але цікаво, що технічно млин був справним та виконував свої функції аж до кінця 1990-х років. Навіть сама пустка всередині може розказати відвідувачам про тогочасні можливості млина. Наприклад, можна оглянути частину старого великого жорна. Якщо придивитися детальніше зі сторони вулиці, можна побачити оригінальні стрільчасті вікна. Стару будівлю деякі туристи обирають у якості незвичної локації для фотографій.
А от для тих, кому більше до вподоби привабливі пейзажі та скелясті краєвиди, місцеві мешканці запрошують прогулятися поряд з млином. Навколо нього розкинулись привабливі скелі з вапняку. У цій місцевості раніше видобували каміння для використання у побуті, наприклад, зведення з нього паркану. З часом, кам’янисті звивисті доріжки природа “декорувала” різноманітною рослинністю. Такі складні й незвичні ландшафти гарно виглядають не тільки на фото, але й залишають приємні згадки у пам’яті. Зі скель, що розкинулись біля млина відкриваються розкішні краєвиди: вдалині видніються села, зелені поля та рукотворні пагорби у старих кар’єрах.
Народні легенди чи недолугі перекази?
Існує декілька версій розповідей про старий млин та його власника. Одна із легенд має навіть елементи детективу. Тому, тим хто полюбляє такий жанр, буде цікаво дослідити історію старої будівлі та врешті з’ясувати істину. Корінні мешканці села розказують, що володар найпотужнішого в регіоні млина того часу був самітником. Він, як той лебідь, до останніх своїх днів зберігав любов до своєї дружини. На жаль, жінка померла молодою під час пологів, а їх дитина також була досить кволою і не змогла вижити. Горе пана відобразилось в його поведінці: він майже не спілкувався з односельчанами, не розважався і вів тихе усамітнене життя. Хоча й продовжував вдало розвивати та вдосконалювати роботу млина.
За легендою доля пана Юревича також не була милостива з ним. Єдиним його спадкоємцем був племінник. Але хлопець Микола – нетерплячий, спонтанний та ласий на дядькові статки. Саме він допоміг любому дядечкові раптово зникнути. Зрештою, таку версію було висунуто місцевими селянами. Під час розкопок на старих руїнах палацу, де колись проживав пан Юревич, в стінах підвалу виявлено його рештки. Жителі територіальної громади й досі вірять, що племінник вбив пана та згодом втік за кордон через революцію.
Інша легенда переплітається з першою. Вона більше сподобається шанувальникам містики та окультизму. За переказами привид пара Юревича блукає околицями його палацу, та навіть, коли місяць повний, доходить до млина. Місцеві мешканці впевнені, що працьовитий пан й досі навідується до свого найбільшого скарбу – “Скаженого” млина.
Вірити чи ні таким розповідям – вирішує кожен для себе сам, та часто в таких вигадках завжди ховається істинна.