Ґрунт відіграє роль середовища проживання і збереження генофонду, слугує платформою для фізичного існування й економічної діяльності людини. В Україні забезпеченість родючими ґрунтами висока й перевищує показники більшості країн світу. Ґрунтовий покрив Хмельницької області сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур лісостепової зони. Однак, при неправильному обробітку землі знищується дернина і на поверхні залишаються незахищені шари перегною, які розмиваються талими і дощовими водами. Тож слід ощадливо ставитись до такого природного багатства як ґрунт: не засмічувати різноманітними шкідливими відходами та правильно вести обробіток. Далі на khmelnytskyi.name.
Перші згадки про Подільський чорнозем
Ґрунтовний покрив будь-якої території тісно повʼязаний з умовами та історією розвитку фізико-географічного середовища і постійно взаємодіє з літосферою, атмосферою, гідросферою та живими організмами, утворюючи з ними екосистеми. Чорноземи Поділля вперше згадуються в “Слові про родючість землі”, опублікованому професором ботаніки і природознавства Гібштрайтом у Петербурзькій академії наук у 1756 році. Коли він мандрував Україною, то бачив багатий край. Він перерахував типи землі і назвав її “чорною природною землею, де гниють частини тварин і рослин”. Слово “чорнозем” він використав не прямо. Науково обґрунтовану мінералого-хімічну, географічну та сільськогосподарську характеристику чорнозему вперше опублікував вчений Борисяк у книзі “Про чорнозем” 1851 року. Колір чорнозему агатово-чорний, структура пухка, а вміст гумусу високий. Гумус містить близько 2,5% азоту, а ґрунт зазвичай містить 0,17% азоту. Високий вміст азоту забезпечує високу продуктивність чорнозему.
Земельний фонд Хмельниччини
Земельний фонд Хмельницької області становить 2062,9 тисячі гектарів, з них 1568,2 тисячі гектарів або 76% займають сільськогосподарські угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності земель. За часткою ріллі у володінні та користуванні сільськогосподарських підприємств та господарств населення, Хмельницька область входить у першу групу регіонів – дуже висока частка розораних земель. На території Хмельницької області є різні види ґрунтів. Опідзолені ґрунти сформувалися на лісовидних породах, що займають підвищені ділянки під впливом лісової та степової рослинності. Опідзолені ґрунти поширені великими масивами по всій території області, де займають переважно межиріччя. Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти поширені на підвищеннях і схилах у різних районах області, але найбільше в її південно-західній і південній частинах.
Чорноземи опідзолені розташовані у центральній і південній частинах області. Вони утворилися на вирівняних плато під лісовою і степовою рослинністю, мають глибокий гумусовий шар. Чорноземи типові належать до найродючіших ґрунтів. Вони утворилися на під степовою рослинністю у південно-західній і центральній частинах області, добре забезпечені гумусом. Лучно-чорноземні ґрунти поширені невеликими масивами по всій території, але найбільше – у Волочиському і Чемеровецькому районах. Ці ґрунти є сприятливі для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, особливо овочевих, але не сприятливі для росту плодових дерев. Дерново-підзолисті ґрунти розміщені невеликими ділянками у північній частині області на території Славутського, Шепетівського, Ізяславського, Полонського районів. Вони сформувалися на пісках, супісках і суглинках під лісовою рослинністю. Ці ґрунти найбідніші на гумус і поживні речовини. Вони мають високу кислотність і тому необхідне їх вапнування, потрібно вносити органічні і мінеральні добрива.
Деградація земель на Хмельниччині
На Хмельниччині щороку збільшується кількість площ, що деградують. Головними причинами негативного впливу на земельні ресурси в області експерти називають високий рівень розораності та грубе порушення використання земель. Аграрії не дбають про дотримання сівозмін, використання органічних добрив та заборону спалювання соломи та стерні. Окрема тема – неконтрольоване збільшення посівних площ під соняшник і ріпак. Посіви останнього на подільських полях за останні роки зросли у десять разів, серйозно витіснивши такі традиційні культури, як цукровий буряк.
Науковці називають соняшники – головною екологічною зброєю проти чорноземів. Земля після їх вирощування катастрофічно втрачає азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірку. А відновлюється лише за п’ять-сім років за умови внесення органіки та розумної сівозміни. За твердженням науковців, у середньому рівень гумусу в ґрунті скоротився з 12% до 3%. По Хмельниччині цей показник становить лише 2,17%. Щороку подільські чорноземи втрачають 0,04% гумусу. А натомість зростають обсяги закислених ґрунтів через збільшення використання мінеральних добрив і пестицидів. Частину земель вже довелось зарахувати до категорії деградованих та небезпечних. Є навіть припущення вчених-екологів, що з такими темпами через півтора десятиліття країна ризикує залишитися без родючих ґрунтів.
