Хмельницька область – один з провідних регіонів України за розвитком цукрової промисловості. Завдяки сприятливим кліматичним умовам і родючим ґрунтам, регіон має довгу історію вирощування цукрових буряків та виробництва цукру. Попри економічні виклики останніх десятиліть, ця галузь залишається важливим сектором агропромислового комплексу Хмельниччини. Також дізнавайтеся про креветкову ферму на Хмельниччині. Далі на khmelnytskyi.name.
Історія цукрової промисловості
Цукрова промисловість на Хмельниччині має багаті традиції і важливе значення для економіки області. Вона розвивалась через історичні зміни в Україні, переживала етапи піднесення та спадів, але завжди залишалася однією з основних галузей сільського господарства регіону. Цукрову промисловість на Хмельниччині можна вважати однією з основних галузей, яка почала розвиватися у середині 19 століття, коли в Україні почали активно вирощувати цукрові буряки. Розвиток цукроварінь був тісно пов’язаний з потребою у нових промислових можливостях та зростанням попиту на цукор в Україні та за її межами. У Хмельницькій області перші цукрові заводи почали з’являтися у середині 1800-х років, коли розпочалося інтенсивне землеробство та вирощування цукрових буряків. Заводи здебільшого будувалися поруч з родючими землями, де цукрові буряки могли добре рости. Перші підприємства були невеликими, але з часом вони почали розширюватися та модернізуватися.
Наприкінці 19 століття та на початку 20 століття цукрова промисловість на Хмельниччині пережила бурхливий розвиток. Це був період індустріалізації, коли більшість цукрових заводів на території області значно збільшили свої потужності. Одним з важливих факторів розвитку стало поліпшення технології виробництва цукру, що дозволило знижувати витрати на виробництво та збільшити обсяги продукції. Заводи розширювались, залучаючи нові технології та обладнання, що значно підвищувало ефективність виробництва. Цукрові заводи Хмельниччини почали постачати свою продукцію не тільки на внутрішній ринок, але й на експорт, що принесло додаткові прибутки для місцевих виробників.
Цукрова промисловість у радянський період
У радянський період цукрова промисловість на Хмельниччині зазнала значних змін. У 1920-1930-х роках були націоналізовані всі приватні цукрові заводи, і промисловість стала частиною загальнодержавної економіки. Було проведено численні реформи, зокрема з вирощування цукрових буряків, розширення заводів і створення нових виробничих потужностей. У цей час цукрова промисловість отримала велику підтримку з боку держави, включаючи субсидії та спеціальні програми.
У повоєнний період цукрові заводи продовжували свою діяльність на високому рівні. Розвиток інфраструктури, зокрема залізничного транспорту, дозволив значно розширити масштаби виробництва та покращити логістику. Заводи Хмельниччини стали важливими постачальниками цукру не лише для України, але й для всього Радянського Союзу.
Цукрова промисловість після здобуття незалежності
Після здобуття незалежності України цукрова промисловість Хмельниччини, як і вся країна, зіткнулась з серйозними проблемами. Різке зменшення попиту на цукор на міжнародних ринках, інфляція та економічні труднощі призвели до зниження виробництва цукру та закриття кількох заводів.
Проте поступово цукрова галузь почала відновлюватися. Відновлення та модернізація заводів, а також залучення нових інвестицій стали важливими етапами у розвитку цієї промисловості у Хмельницькій області. Заводи почали знову працювати на високих потужностях, частково завдяки зростанню попиту на цукор в Україні, а також активному виробництву етилового спирту та біоетанолу на основі цукрових буряків.
У 21 столітті регіоні працює кілька великих цукрових заводів, які забезпечують не тільки місцевий ринок, але й здійснюють експорт продукції. У регіоні працює кілька великих цукрових заводів, серед яких можна відзначити:
- Старокостянтинівський цукровий завод – одне з найбільших підприємств, що активно впроваджує сучасні технології;
- Шепетівський цукровий завод – виробник, який орієнтується на екологічно чисте виробництво;
- Наркевицький цукровий завод – одне з модернізованих підприємств, яке демонструє стабільний рівень виробництва.
ПАТ “Шепетівський цукровий завод” спеціалізується на виробництві цукру білого кристалічного другої, третьої та четвертої категорії, переробляючи 3,5 тисячі тонн буряка за добу. Побічними продуктами є жом буряковий та меляса, які на господарському ринку мають попит. Важливе місце у господарській діяльності підприємства займає експорт продукції.
Промислове виробництво цукру є надзвичайно складним багатоступеневим процесом, який включає значну кількість фізичних, фізико-хімічних та хімічних процесів. ПАТ “Шепетівський цукровий завод” працює за класичною технологією переробки цукрових коренеплодів з застосуванням дифузійного способу отримання соку, його вапняно-карбонатного очищення з наступним вилученням цукрози з розчину шляхом кристалізації, яка незмінна вже понад півтора століття.
Вплив на довкілля
Основними складниками впливу довкілля підприємств цукрової галузі є викиди в атмосферу у результаті утворення сатураційного газу та зберігання на полігонах жому. При цьому утворюються як токсичні речовини, так і парникові гази, що спричинюють зміни клімату. Для перероблювання цукрових буряків або тростини використовуються котли, що часто працюють на вугіллі чи інших викопних енергоносіях. Це призводить до викидів вуглекислого газу та інших парникових газів. Викиди під час спалювання вугілля або біомаси для виробництва енергії сприяють змінам клімату. Крім викидів вуглекислого газу, на виробничих потужностях також можуть викидатися інші токсичні гази, такі як оксиди азоту та сірки, що можуть погіршувати якість повітря та викликати проблеми зі здоров’ям у людей, які проживають поблизу заводів. Цукор часто транспортується на великі відстані від місць виробництва до споживачів. Це спричиняє додаткові викиди вуглекислого газу через використання транспорту, що працює на викопних енергоносіях. Чим більша відстань, тим більше забруднення атмосферного повітря, що сприяє зміні клімату.
Скиди цукрових заводів у водні обʼєкти небезпечні високим вмістом органічних речовин і можуть призводити до забруднення водойм. Питання ресурсоощадливості, запровадження безвідходних технологій перероблювання цукрових буряків є найбільш вразливим місцем цукрової промисловості. Залишається відкритою проблема створення ефективного економічного механізму стимулювання підприємств цукрової промисловості на ресурсозберігаючий режим виробництва. Розробка та впровадження інноваційних технологій потребує значних інвестиційних вкладень, що призводить до зниження рентабельності виробництва та скорочення прибутків підприємств.
Попри складнощі, цукрова промисловість залишається важливою частиною економіки Хмельниччини. Завдяки модернізації та впровадженню нових технологій регіон має шанс зберегти та розвинути свої позиції на ринку цукрової продукції. Відновлення та підтримка цієї галузі можуть стати запорукою економічного зростання області та забезпечення продовольчої безпеки України.
Також дізнавайтеся про створення телефонного звʼязку у Хмельницькому.
Джерела:
- http://elar.kpnu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/2809/Yukhymchuk-V.P.-Ecol1-B15-free.pdf?sequence=1&isAllowed=y
- https://www.dnu.dp.ua/docs/visnik/fistor/program_614203eb6e391.pdf
- https://www.adm-km.gov.ua/wp-content/uploads/2021/04/СТРАТЕГІЯ.pdf
- https://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/47568/2/GEJ_2024v90n5_Kostetska_N-Assessment_of_sugar_industry_24-36.pdf
