Кожного року хмельничани подорожують у різні куточки області, щоб відпочити та провести активне дозвілля. Та набагато більша небезпека може чекати у зелених заростях. Зібраний букетик квітів чи приваблива ягідка можуть викликати серйозні проблеми зі здоровʼям. Далі на khmelnytskyi.name.
Амброзія
Ця рослина з яскраво-жовтими квітами привертає увагу, щоб зробити літнє фото у її заростях. Амброзія росте у посівах, а також обабіч доріг, на берегах річок, залізничних насипах. Цвіте з серпня до жовтня. З давньогрецької назва цієї рослини перекладається як “їжа богів”. Однак божественну насолоду вона навряд чи здатна подарувати. Пилок амброзії – сильний алерген. Його потрапляння на слизову оболонку носа чи очей спричиняє порушення зору, підвищення температури тіла та запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів.
Аконіт
Яскраві квіти цієї рослини так і приваблюють, аби нарвати їх у букет та прикрасити оселю. Та насправді це одна з найотруйніших рослин, яку можна зустріти на території Хмельниччини. Аконіт цвіте з липня до кінця вересня на вологих місцях уздовж берегів річок та на узбіччях доріг. Усі частини рослини – корені, стебла, листя та квіти містять небезпечні алкалоїди. Контакт з рослиною вже через кілька хвилин викликає відчуття оніміння у ділянці проникнення токсину. Згодом воно розповсюджується по всьому організму, потім настає повна втрата чутливості, спостерігається активне потовиділення, іноді отруєння супроводжується проносом. При значних концентраціях токсину можливі летальні випадки.
Болиголов
Білі квіти болиголова знайомі всім з дитинства. Його часто можна зустріти у сільській місцевості – на пасовищах та луках. Також він росте на смітниках, рідше – на лісових галявинах. Має неприємний запах мишей. Небезпека цієї рослини полягає у тому, що її листя схоже на петрушку або кріп, тож можна легко заплутатись. Болиголов найбільш отруйний у період цвітіння. При отруєнні виникають нудота, блювання, сильна слабкість, діарея, зниження температури тіла, головний біль та запаморочення.
Борщівник Сосновського
Борщівник – бур’ян, який завдає шкоди сільськогосподарським угіддям по всій країні. Борщівник продовжує рости на узбіччях доріг, сміттєзвалищах, у парках та садах. Може досягати трьох метрів у висоту, цвіте щороку у червні-липні. Основні шкідливі властивості борщівника полягають у тому, що він здатний викликати опіки на шкірі людини. У разі дотику до рослини або потрапляння його соку на шкіру, людина не відчує відразу біль, як, наприклад, при контакті з кропивою. Але вже через кілька годин або навіть діб розпочнеться свербіж і почервоніння уражених ділянок шкіри, а потім з’являться пухирі. При сильних опіках підвищується температура, починається лихоманка, з’являються виразки, а після загоєння на їх місці ще 2-3 роки залишаються темні плями. Ураження борщівником посилюється при сонячному світлі. Але навіть якщо людина доторкнулася до цієї рослини вночі, вже вранці при сонячному світлі будуть з’являтися пухирі. Висока активність борщівника на світлі пов’язана з наявністю в ньому особливих фотодинамічних активних речовин фурокумаринів, які підвищують чутливість шкіри до ультрафіолетового світла і нейтралізують при цьому дію меланіну.
Цикута
Одна з найотруйніших рослин. На вигляд подібна до болиголова, лише росте на заболочених і вологих місцях. Усі частини рослини, а особливо кореневище, містять алкалоїди. Саме корені є найбільш небезпечними. Дехто може спробувати їх на смак через зовнішню схожість й аромат з морквою. Отрута, яка міститься у рослині, викликає нудоту, блювання, біль у животі. Також у потерпілих спостерігають запаморочення, слабкість, судоми, втрату свідомості та параліч дихання, що, зрештою, призводить до смерті.
Вовчі ягоди
Ці червоні ягоди найчастіше привертають увагу дітей. Та у жодному разі не можна куштувати їх на смак – вони не їстівні й містять небезпечні речовини. Торкатись листя і кори чагарнику теж не варто. При отруєнні плодами спостерігається слиновиділення, біль у животі, блювання, діарея. Контакт зі свіжим соком рослини викликає почервоніння та опіки шкіри.
Блекота
Ця рослина росте на бур’янистих місцях, пустирях, городах та вздовж доріг. Цвіте у червні-липні, насіння дозріває у липні-серпні. Усі частини рослини мають токсичні властивості. Найчастіше люди отруюються насінням. Симптоми з’являються досить швидко – від 10 хвилин до 15 годин. У цьому випадку спочатку виникають сухість у роті та почервоніння шкірних покривів, потім – висипання на шкірі, спрага, нудота та блювання, порушення серцевої діяльності, судоми й навіть психічні розлади.
Беладонна
На Хмельниччині ця рослина поширена у південній частині області. Росте на галявинах, серед чагарників та у лісистій місцевості. Цвіте у червні-серпні. Усі частини рослини містять небезпечні алкалоїди. Максимальний їх вміст виявлено у листках під час цвітіння рослини. Та найнебезпечнішими є ягоди, які через необережність або незнання людина може вжити у їжу. При отруєнні виникає сухість у роті і горлі, захриплість, утруднене ковтання, відчуття нудоти, запаморочення, головний біль, неспокій, прискорене серцебиття, почервоніння і сухість шкіри, почервоніння обличчя, розширення зіниць та галюцинації.
Дурман звичайний
Дурман – рослина близько метра заввишки з характерним неприємним запахом. Росте на пустирях, вздовж доріг, поблизу житла, на полях та смітниках. Цвіте з червня по серпень. При отруєнні викликає сильний головний біль, сухість у роті, нервове збудження та психічні розлади.
Жовтець
Жовтець – досить розповсюджена рослина. Вона росте на луках, лісових галявинах та узліссях майже по всій території України. Яскраві квіти приваблюють око, але зовсім не є такими безпечними, яким здається на перший погляд. Отруєння супроводжується блювотою, проносом, у важких випадках – зупиняється серце.
Чистотіл
Він росте під парканами, по садах, засмічених місцях, узліссях, біля скель у тінистих місцях. Період цвітіння – з кінця квітня по вересень. Його широко використовують у народній медицині, однак ризикувати не варто. Передозування настоянками, виготовленими у домашніх умовах може спричинити нудоту, блювання та параліч дихального центру.
Березка польова
Багаторічна трав’яниста рослина, бур’ян за природою, з довгим зеленим кореневищем. Квіти білі, рожеві, або білі з рожевими смужками. Цвіте з червня до осені. До вечора квітка закривається, а у дощову погоду не відкривається зовсім. Звичайна польова берізка не така мила, як може здатися на перший погляд. У рослині міститься смолиста речовина – конвальвулін. Це сильна отрута, здатна призвести до відчуття печіння в роті і носі, болю у животі, діареї та зневоднення організму.
Робінія звичайна
Рослину заведено називати білою акацією, однак робінія належить до іншої підродини. Ця рослина відома тим, що має медоносні, лікарські та декоративні властивості. В Україні першу робінію висадили наприкінці 18 століття у парку Розумовського і вже потім рослина почала поширюватись Україною. Вона продукує до 15 000 насінин за сезон, невибаглива до клімату та місцевості. Корінь робінії має азотовмісні сполуки, що насичують ґрунт і сприяють поширенню бур’янів. Через це рослина має згубний вплив на рослини, які ростуть поруч.
