Розвитку бджільництва на території Київської Русі сприяли відповідні кліматичні умови, достатня кількість медоносів у лісових масивах, лугах і степах. До появи цукру мед був єдиним солодким продуктом для людини. Бджільництвом у цей час займалися майже усі селяни Хмельниччини. Подільські Товтри називали і нині називають у народі Медоборами. Французький дослідник й археолог Блез де Віженер ще в 16 столітті писав про Хмельниччину: “… місце наповнене медом і воском”. Дізнавайтесь більше про біолога з Хмельниччини Сергія Виноградського. Далі на khmelnytskyi.name.
Перші відомості про бджільництво
Бджільництво на Хмельниччині пройшло декілька стадій у своєму розвитку. Спочатку добування меду велось варварським способом: бджолині гнізда, які знаходились у дуплах дерев, люди просто знищували, повністю забираючи стільники з медом через отвір і робили шкоду бджолиним сімʼям. Таке безсистемне хижацтво призвело до різкого зменшення диких бджіл, а відповідно й до нестачі меду та воску.
Водночас попит на цю продукцію зростав, тому це призвело до того, що дупла з бджолосімʼями почали привласнювати та ставили на дереві певну позначку (клеймо) і вже ніхто не мав права на це дерево. Ці знаки закріплювали за тим чи іншим мешканцем бджолине дерево. Природні дупла мали невеликі розміри й були незручні для постійного користування. Тому люди намагалися надати гнізду, коли воно було порожнє, зручної для них форми: за допомогою сокири чи долота поглиблювали, чи розширювали гніздо.
З появою самостійних вуликів, бджільництво почало розвиватись по-новому. На величезних площах велась вирубка лісу під так зване підсічне землеробство. Разом з іншими знищувались і бортні дерева. Тому їх власники почали відʼєднувати борти і окремі вулики і влаштовували їх на вирубаних ділянках – пасіках. Так започаткувалися лісові, а згодом і домашні пасіки, що набули значного розвитку у період із середини 14 до 18 століття. У 19 столітті та на початку 20 століття на Хмельниччині були поширені два типи вуликів: виготовлені з деревʼяних дуплявих колод, які в народі називали “пнями” або “кадлубами”, та плетені з соломи.
Рамкове бджільництво
На Хмельниччині рамкове бджільництво зʼявилося тільки у період з 1860 року по 1870 рік, а у 1917 році становило лише 23% від загальної кількості вуликів. Рамкові вулики виготовлялися з пресованої соломи, яку зшивали у мати. З таких матів складали вулики, які зверху обшивали дошками, для того, щоб середину вулика захистити від мишей. Такі вулики були легкими й добре утримували тепло.
У Летичівському повіті для оселі бджолам використовувались вигадані народом вальковані вулики. У них лише рамки та роздільні дошки були деревʼяними, а дно і стіни – з глини. Виготовляли їх на зразок подільської валькованої хати.
Збували мед і віск на місцевих базарах. Для вивозу за межі губернії мед і віск продавали на ярмарках в Ярмолинцях і Меджибожі. Свічкові заводи існували у Чорному Острові, Летичеві, Зінькові та Меджибожі.
Виготовлення меду у 21 столітті
У період з кінця 20 століття та на початку 21 століття на перші місця з виготовлення меду в Україні виходила Хмельниччина. У регіоні діють такі компанії, товариства, приватні підприємства, які займаються бджільництвом та виробництвом медової продукції. Адже крім основного продукту – меду, з пасіки добувають бджолиний віск, бджолині стільники, прополіс, пергу, пилок, забрус, маточне молочко, бджолину отруту, бджолиний підмор, гомогенат.
На Хмельниччині діють такі колективи бджолярів:
- компанія “Приватне підприємство “Хмельницькмед”, засноване у 1996 році, знаходиться у місті Хмельницькому;
- Асоціація бджолярів Старокостянтинівського району (1992 року);
- компанія “Ізяславське товариство бджолярів-любителів”, зареєстрована у 1992 році;
- компанія “Товариство з обмеженою відповідальністю “Нектар”, зареєстровано у 1995 році, знаходиться у селі Вовковинці Деражнянського району;
- компанія “Приватне підприємство “Прибузькі Медобори”, яка знаходиться у селі Головчинці Летичівського району;
- компанія “Фермерське господарство “Прополіс” знаходиться у селищі Понінка;
- компанія “Товариство з обмеженою відповідальністю “Бартнік”, знаходиться у місті Ізяслав;
- компанія “Виробничий кооператив “Нектар” знаходиться у місті Славута;
- компанія “Фермерське господарство “Мед” (1993 р.), знаходиться у селі Тиранівка Хмельницького району;
- компанія “Товариство з обмеженою відповідальністю “Віньковецьке міжгосподарське пасічницьке підприємство”;
- компанія “Старосинявське колективне пасічне підприємство”.
Вищезазначені пасічницькі організації регіону активно займаються організацією виробництва медової продукції, переробкою, маркетингом, навчанням пасічників нових методів утримання пасік, профілактики інфекційних хвороб бджіл, звʼязками із закордонними партнерами, підвищенням вимог до якості продукції тощо.
Однією з найпотужніших та найактивніших пасічних товариств області є Асоціація бджолярів Старокостянтинівського району. Тут нараховується понад 750 пасічників, які утримують близько 8 тисяч бджолосімей. Завдяки утриманню такої кількості бджолосімей, шляхом запилення значна частина господарств усіх форм власності отримують високі урожаї технічних культур, цінні продукти бджільництва тощо.
