Сквер ім. Т. Г. Шевченка

Сквер імені Т. Г. Шевченка — п’ять гектарів старих каштанів у самому серці міста

Це головний міський сквер Хмельницького: п’ять гектарів зелені, затиснуті між чотирма центральними магістралями, з пам’ятником Кобзареві, двома фонтанами й алеєю сакур. Тут не медитують — тут перепочивають: сквер прошиває центр наскрізь, і за день через нього проходить пів міста. Дерева, які сьогодні дають тінь, здебільшого старші за шістдесят років, а окремі велетні тримаються тут уже понад століття, пам’ятаючи ще той час, коли на цьому місці був не сквер, а Хлібна площа.

Родзинки

• Пам’ятник Тарасові Шевченку — цільний монумент близько п’яти метрів заввишки, вирізьблений із чотирьох з’єднаних гранітних брил; автори — скульптори Іван та Валентин Зноби й архітектор В. Громихін.
• Алея з 26 сакур — висаджена у травні 2013 року коштом благодійників навколо пам’ятника; кожне дерево має власне ім’я.
• Два фонтани — один у центрі скверу, другий у квітковій зоні біля кінотеатру імені Шевченка; саме довкола них тримається основне пішохідне життя.
• Дитячий майданчик із казковими фігурами — проєкт включав відреставровані скульптури Миколи Мазура, сучасні канатні комплекси, ігровий корабель і розвивальні дошки; покриття тут спеціальне, ударопоглинальне.
• Столітні гіркокаштани — у складі насаджень є екземпляри віком 100–120 років, які застали ще казарми 46-го Дніпровського піхотного полку.
• Клумбова програма — квіти висаджують хвилями: щойно одна композиція відцвітає, на її місце садять наступну, тож сквер тримає колір із квітня до жовтня.

Що всередині

Сквер має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення, тож його насадження описані й пораховані. Станом на 2008 рік тут росло 506 дерев 24 видів і 620 чагарників 20 видів — для п’яти гектарів у щільній забудові це дуже високий показник зімкнутості крон.

• Деревний склад — гіркокаштан звичайний, ясен звичайний, липа дрібнолиста, береза бородавчаста, клен гостролистий і явір.
• Вікова структура: більшість дерев має 61–89 років, окремі екземпляри — 100–120 років.
• Пам’ятник Шевченкові на невеликому трав’яному підвищенні, довкола — кільце сакур.
• Дитячий ігровий комплекс у тіньовій зоні, з м’яким покриттям і кількома віковими рівнями.
• Два фонтани, лавки, доглянуті газони й багаторівневі квіткові композиції.
• Громадський туалет і мережа наскрізних доріжок, що з’єднують чотири боки центру.

Чим зайнятися і для кого

• Батьки з малечею — майданчик стоїть у тіні, покриття м’яке, а від паркових доріжок його відділяє зелень, тож дитина не вибіжить на проїжджу частину.
• Офісні працівники — сквер оточений діловим центром міста, і це найближче місце, де можна випити каву на лавці за п’ять хвилин від робочого столу.
• Туристи з вокзалу — сюди зручно зайти першим пунктом: місто демонструє себе одразу — пам’ятник, фонтани, кінотеатр і головна пішохідна вісь.
• Фотографи — кінець квітня, коли розкриваються 26 сакур навколо гранітного Кобзаря, дає найвпізнаваніший кадр Хмельницького.
• Старші люди — рівні доріжки без сходів, багато лавок і постійне людське життя навколо: тут не буває надто самотньо.
• Ті, хто просто йде наскрізь — сквер працює як зелений коридор між чотирма вулицями і скорочує шлях через центр.

Як дістатися і практичне

Сквер розташований у самісінькому центрі Хмельницького, між чотирма центральними магістралями, поруч із кінотеатром імені Шевченка й головною пішохідною віссю міста. Від залізничного вокзалу сюди близько — це кілька хвилин міським транспортом або пішохідна прогулянка приблизно на чверть години; тролейбуси й маршрутки центральних напрямків мають зупинки безпосередньо по периметру скверу, тож спеціально шукати підхід не доводиться. Вхід вільний, територія відкрита цілодобово, огорожі немає. На повний обхід зі зупинкою біля фонтанів вистачить 30–40 хвилин, з дитячим майданчиком — до півтори години. Власного паркінгу немає, машину лишають на прилеглих вуличних місцях. У сквері є громадський туалет. Під час воєнного стану врахуйте комендантську годину: попри цілодобовий формальний доступ, нічні прогулянки центром неможливі; при повітряній тривозі найближчі укриття шукайте у підземних переходах і будівлях довкола, сам сквер захисту не дає.

Коли відвідати

Кінець квітня — головний тиждень року: 26 сакур розкриваються майже одночасно, і навколо пам’ятника утворюється рожеве кільце, заради якого сюди приходить усе місто. У травні естафету переймають гіркокаштани зі своїми «свічками», а клумби виходять на першу хвилю цвітіння. Літо тут гучне й тінисте: щільні крони тримають прохолоду навіть у спеку, працюють фонтани, а на майданчику постійно повно дітей — це найжвавіший, але й найгаласливіший сезон. Осінь дає інший сквер: липа й клен жовтіють нерівномірно, доріжки вкриває каштанове листя, а сам простір ніби більшає, коли крони рідшають. Взимку сквер стає геометричним — старі стовбури, підсвітка, порожні чаші фонтанів і темний граніт монумента, який у снігу читається найчіткіше.

Цікаво знати

У XV–XVIII століттях тут була околиця Плоскирова: невеликий дубовий гай, а навколо луг, який містяни використовували як пасовище. За генеральним планом 1824 року на місці гаю мала постати торгова площа — частину дубів спиляли, по периметру звели крамниці й склади, і майданчик отримав назву Хлібна площа, ставши центром міської торгівлі та ярмарків. У 1888 році влада перенесла головний торг ближче до залізничного вокзалу, а Хлібну площу переобладнали під казарми 46-го Дніпровського піхотного полку. Сквер на цьому місці заклали наприкінці XIX століття, і довгий час він носив ім’я Михайла Коцюбинського. Розв’язка настала на початку Незалежності: 1991 року тут встановили закладний камінь, 1992-го відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку роботи Івана та Валентина Знобів і архітектора В. Громихіна, після чого сквер перейменували на честь Кобзаря. Останній великий штрих додали у травні 2013 року, коли благодійники висадили довкола монумента алею з 26 сакур, давши кожному дереву власне ім’я.

Поради відвідувачу

• Приходьте по сакури в останню декаду квітня і вранці — після обіду навколо пам’ятника не проштовхнутися.
• Не сідайте на лавки просто під кронами вздовж головних доріжок: у сквері великі зграї птахів, і вони помітно бруднять покриття.
• Фонтани вмикають не завжди — якщо приїхали заради води, закладіть запасний план і подивіться також фонтан у квітковій зоні біля кінотеатру.

Питання й відповіді

Це парк чи сквер? Формально це сквер — компактний зелений масив у щільній забудові, хоча за площею в п’ять гектарів він більший за типовий міський скверик і має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Скільки коштує вхід? Нічого: сквер відкритий і безкоштовний, огорожі та кас немає.

Коли цвітуть сакури? Зазвичай у другій половині квітня; точні дати щороку зсуваються на тиждень-півтора залежно від весни.

Чи є тут туалет? Так, у сквері працює громадський туалет — рідкість для міських зелених зон такого розміру.

Чи підходить сквер для тихого відпочинку? Радше ні: він оточений жвавими магістралями і працює як транзитний коридор, тож на медитацію тут не розраховуйте. Для тиші краще їхати до дендропарку або в глиб парку Чекмана.

Хто автор пам’ятника Шевченкові? Скульптори Іван та Валентин Зноби у співавторстві з архітектором В. Громихіним; монумент відкрили 1992 року.

Як сквер називався раніше? До 1992 року він носив ім’я Михайла Коцюбинського, а перейменували його одразу після відкриття пам’ятника Кобзареві.

Наскільки старі тут дерева? Основна маса — від 61 до 89 років, але серед гіркокаштанів і ясенів трапляються екземпляри віком 100–120 років.